Неолентин лускатийNeolentinus lepideus

Тільки з природної деревини (пні, колоди в лісі). НІКОЛИ не збирати з оброблених антисептиками шпал, стовпів, дерев'яних конструкцій — креозот, мідь, миш'як та інші просочуючі речовини токсичні і кумулюються у плодовому тілі.

Якщо гриб росте на лісовому пні або колоді — безпечно. Якщо на промисловій дерев'яній конструкції (шпала, стовп, будівельний матеріал) — не брати. Креозот має характерний смолистий запах, мідь забарвлює деревину у зеленувато-блакитне. У сумнівах — пропустити.

У соснових лісах на пнях і колодах сосни, рідше ялини, модрини. По всій лісовій смузі, найчастіше у Поліссі і Карпатах. Також на старих природних дерев'яних спорудах (амбари, паркани) — якщо деревина не оброблена.

З травня до листопада — один із найтриваліших сезонів серед пластинчастих грибів. Витримує і теплу літню погоду, і прохолодну осінь. Любить вологість після дощів.

Раніше неолентин відносили до роду Lentinus. У сучасних родах різниця тонка — Neolentinus відрізняється молекулярною характеристикою і деяких рисами анатомії. Для практичного грибника обидва роди — це жорсткі пластинчасті деревні гриби, у молодому віці їстівні.

Цей гриб — один із небагатьох, хто витримує антибіотичні і антисептичні просочення креозотом. Його гіфи виробляють ферменти, що руйнують і токсичні фенольні сполуки. Тому він — основний руйнівник дерев'яних шпал, телеграфних стовпів і дерев'яних опор. Це фізіологічне досягнення, але кулінарно — катастрофа: у такій деревині накопичується багато токсинів.

Тільки молоді м'які екземпляри. Зняти жорстку шкіру з ніжки. Нарізати тонкими смугами. Тушкувати 30–40 хв з овочами і вершками — текстура схожа на жорстке м'ясо, потрібний довший час. Краще не смажити (так і так жорстко). Гарно поєднується з картоплею у духовці.

Промислово не вирощують. Любителі-грибники інколи прививають міцелій на чисті соснові колоди — гриб росте кілька років, дає врожай тричі-чотири рази на сезон. Якщо хочете експериментувати — це безпечніший варіант за дикий збір.