Клавуліна гребінчастаClavulina coralloides

Клавуліна гребінчаста (Clavulina coralloides), яку довго називали Clavulina cristata, є невеликим білим кораловим грибом. Росте вона кущиком заввишки до 7 см, а кінчики її гілок розсічені на дрібні гострі зубчики, як гребінець. Звідси й назва. Її вважають їстівною: норвезький перелік 2024 року відносить її до їстівних грибів, а українська Вікіпедія пише, що види роду їстівні, але низької якості. Проте гриб такий дрібний і прісний, що для їжі його зазвичай не збирають. У німецькому й польському переліках їстівних грибів її немає.

Впізнати клавуліну допомагають колір і кінчики гілок. Плодове тіло біле чи кремове, з короткою основою 1,5–2,5 см, від якої розходяться гілки. Кінчики гілок гребінчасті, з віком буріють. Часто гриб уражують мікроскопічні гриби-паразити, і тоді він сіріє чи навіть чорніє, через що його важче впізнати. Сірі й почорнілі гриби ми радимо не брати.

З ким її можна сплутати? Головне, не прийняти за неї блідих рамарій. Рамарія бліда теж світлий кораловий гриб, але вона проносна і більша: 5–15 см, з товстою основою, тупими кінчиками з бузковим відтінком і блідо-жовтим споровим порошком. У клавуліни споровий порошок білий, а кінчики гострі й гребінчасті. Схожа на неї й Clavulina rugosa, але вона майже не галузиться, а гілки в неї з помітними зморшками й тупими кінчиками. Якщо Ви не впевнені, що це клавуліна, краще не збирайте.

Клавуліна гребінчаста утворює мікоризу з деревами і росте на землі в листяних і хвойних лісах, поодинці або невеликими групами, часто біля лісових стежок. У Західній і Північній Європі вона поширена і звичайна. В Україні в базі GBIF є близько 150 записів, найбільше у вересні й серпні. Сезон триває з липня до листопада, а в Британії до грудня.