Їжовик червонувато-жовтийHydnum rufescens

Їжовик червонувато-жовтий (Hydnum rufescens) невеликий їстівний гриб з теракотовою чи помаранчево-червоною оксамитовою шапкою. Знизу в нього не пластинки, а густий «килимок» м'яких блідо-рожевих шипиків, що звисають, наче сталактити. Він близький родич лисичок і менший, яскравіший брат їжовика жовтуватого. Молекулярні дослідження показали, що під цією назвою ховається кілька дуже схожих видів, які в полі не розрізнити, тож мова тут про всю цю групу.

Як упізнати їжовик червонувато-жовтий? Шапка 2–6 см, зрідка більша, опукла, потім пласкіша, часто неправильна, лопатева чи хвиляста по краю, горбкувата. Поверхня суха, дрібно повстиста. Колір помаранчево-червоний, теракотовий чи буро-помаранчевий, до краю світліший, з віком блякне. Шипики 2–5 мм, густі й м'які, білуваті, рожеві чи персикові, легко обсипаються і закінчуються біля верху ніжки, не збігаючи на неї. Споровий порошок білий. Ніжка 2–6 см заввишки й зазвичай 0,5–1,5 см завтовшки, білувата чи рожевувато-біла, від дотику буріє до помаранчево-бурого, донизу часто загострена. М'якоть щільна, білувата з рожевим чи лососевим відтінком. Запах невиразний.

Де росте їжовик червонувато-жовтий? На ґрунті серед моху й підстилки в хвойних, мішаних і листяних лісах, утворюючи мікоризу з ялиною, сосною, буком, дубом, ліщиною чи липою. Росте поодинці, групками, іноді дугами чи «відьминими кільцями», з кінця літа до осені. В Україні його фотографували в Карпатах, на Закарпатті й Прикарпатті, а також у Криму, але знахідок поки мало, і його легко прийняти за їжовик жовтуватий, тож він, імовірно, просто недооблікований. До Червоної книги не внесений.

Чи їстівний їжовик червонувато-жовтий? Так, це добрий їстівний гриб, але його обов'язково треба варити чи смажити: про близький їжовик жовтуватий пишуть, що сирим він майже напевно спричиняє розлад. Збирайте молоді гриби без червоточин: старі можуть гірчити. Шипики зручно зчистити тупим ножем ще в лісі. Якщо пробуєте вперше, з'їжте трохи, щоб переконатися, що немає алергії.

З чим його можна сплутати? Їжовик жовтуватий більший, з шапкою 4–15 см, кремово-білою чи блідо-вохристою, а шипики в нього збігають на ніжку. Обидва їстівні. Їжовик білий білий чи кремовий. Небезпечних двійників із шипиками ми не знайшли, але ризик в іншому: збирати «помаранчевий гриб» лише за кольором шапки. Лисичка справжня має знизу тупі розгалужені складки, що збігають на ніжку, а лисичка несправжня справжні густі пластинки. Тож щоразу перевертайте гриб і дивіться: у їжовика саме шипики. Гіднел Пека теж шипуватий, але твердий, корковий, з червоними краплями на молодій шапці й бурими шипиками. Поза каталогом є саркодони (Sarcodon squamosus) з бурою лускатою шапкою й бурими спорами, а гіркий і неїстівний Hydnellum scabrosum має сіро-зелену основу ніжки.