.webp)
Мокруха пурпуроваChroogomphus rutilus
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Серп. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Коричневий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
- Запах
- Приємний
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Хвойний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Серп. — Лист.
Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Коричневий, Оранжевий, Червоний, Фіолетовий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Приємний
Опис
Мокруха пурпурова (Chroogomphus rutilus, у частині літератури — Gomphidius rutilus) — найтепліший за кольором з усіх українських мокрух: шапка у неї мідно-червонувато-бура, з фіолетовим або винним відтінком, що в осінньому сосновому борі видніється здалеку як іржава пляма серед моху. Сама гриб мʼясистий, ароматний, з товстою конічно-загостреною ніжкою. Її латинська назва rutilus означає "червоний, золотистий" — про колір шапки.
Їстівна, кулінарно непогана. На відміну від інших мокрух, шкірочка у пурпурової не аж надто слизька — у суху погоду майже суха, у вологу — лише трохи липка. Зняти її все одно бажано, але це не так нав'язливо, як з клейкою. М'якуш мʼясистий, з ледь горіховим присмаком, при готуванні темніє до фіолетового або вино-червоного — нормальна реакція, не показник зіпсованості. Підходить для смаження, маринування, заморожування.
В Україні поширена у соснових лісах: Полісся, Карпати, Прикарпаття, соснові насадження лісостепу і степу. Мікоризний партнер сосни звичайної (Pinus sylvestris), хоча точна біологія симбіозу складна — частина джерел описує її як епіпаразита на мікоризі маслюків. Сезон серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні. Часто росте групами по 3-15 плодових тіл у мшистих сосняках.
Шапка
Шапка 4-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає опуклою з низьким центральним горбочком. Колір мідно-червонувато-бурий, цеглавий, з фіолетово-винним відтінком, у молодого темніший і насиченіший, з віком вицвітає до буро-охряного. Поверхня слабко слизька у вологу погоду, у суху — суха, шкірочка знімається.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор — пластинки низхідні по ніжці, рідкі, восковидні, товсті. У молодого — жовтуваті до охряних, з часом темніють до сіро-фіолетово-чорних через темний споровий порошок. Споровий порошок темно-бурий до чорного. Низхідні пластинки + темнішання — діагностичні риси роду Chroogomphus / Gomphidius.
Ніжка
Ніжка 5-10 см заввишки, 1-2 см у товщину, товста, мʼясиста, конічно загострена донизу (звужена в основі). Колір жовто-охряний у верхній частині, нижче — мідно-червоний, у тон з шапкою. Поверхня з тонкими повздовжніми волокнами. Поясок з покривала у верхній частині — слабко виражений, у старого може зникнути.
М'якоть
М'якуш мʼясистий, жовто-охряний у шапці, мідно-червоний у нижній частині ніжки. На зрізі темніє до фіолетового або винно-червоного — це нормальна реакція виду, не отрута. Запах слабкий, приємний грибний.
Запах
Слабкий приємний грибний, без характерних відтінків.
›Наукові синоніми (5)
Agaricus rutilus Schaeff. (1774), Agaricus rufescens J.F.Gmel. (1792), Cortinarius rutilus (Schaeff.) Gray (1821), Gomphidius rutilus (Schaeff.) S.Lundell (1937), Gomphidius viscidus (L.:Fr.) Fr. (1838)
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Геріцій гребінчастий
Hericium erinaceus
Лисичка бліда
Cantharellus pallens
Лисичка горбата
Cantharellula umbonata
Лисичка сіра
Cantharellus cinereus
Часті запитання
Чи безпечно її їсти?
Так, без обмежень. Шкірочку можна знімати або не знімати — у цього виду вона не настільки слизька, як у клейкої мокрухи. Молоді гриби кращі — у старих м'якуш стає вʼязким.
Чому м'якуш темніє до фіолетового?
Це нормальна окислювальна реакція пігментів роду Chroogomphus при контакті з повітрям. Тривалий час темнішання тривожить початківців, але це безпечно — м'якуш фіолетовіє, а не "чорніє з ознаками гниття". На страві колір може зберегтися — це робить тушковані мокрухи трохи незвичайно фіолетовими. Не отруйно.
Чи має небезпечних двійників?
Серйозних — немає. Найближчі родичі (інші мокрухи) — усі їстівні. Можна теоретично сплутати з молодими рядовками рудими (Tricholoma flavovirens, T. equestre) — але вони мають жовтуваті пластинки і світло-жовту шапку, не червонувату. Або з рудуватими молочниками (Lactarius rufus, L. deliciosus) — у них на зрізі виступає молочний сік. Помилка не критична.
Де її шукати?
У соснових і змішаних з сосною лісах — переважно в мшистих борах з рідкою травою. Любить піщаний або супіщаний ґрунт. Часто росте поруч з маслюком звичайним (Suillus luteus) і моховиками — як епіпаразит на їхній мікоризі. Якщо знайшли купу маслюків — оглядайтесь поруч на мокруху пурпурову.
У яких регіонах України трапляється?
По всій соснові зоні: Полісся (особливо рясно — Рівненщина, Волинь, Житомирщина, Чернігівщина), Карпати і Прикарпаття у соснових ділянках, лісостеп у штучних борах, північний степ у соснових лісосмугах.
Коли її шукати?
Серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні. Витримує перші легкі заморозки — часто плодоносить, коли більшість літніх грибів уже зникли.
Як відрізнити її від інших мокрух?
Мокруха пурпурова — мідно-червонувата шапка, сосна, шкірочка майже не слизька. Мокруха клейка (Gomphidius glutinosus) — темно-сіро-бура шапка, ялина, дуже слизька. Мокруха рожева (Gomphidius roseus) — яскраво-рожева шапка, модрина. Усі їстівні, відрізняються деревом-сусідом і кольором/слизистістю шапки.
Як її готувати?
Шкірочку — за бажанням (не критично). Смажити з цибулею і сметаною — улюблений варіант. Зважайте, що м'якуш може зафарбувати страву у винно-фіолетовий — це нормально, на смак не впливає. Маринувати після відварювання 10 хв. Сушити — гірше, бо м'якуш мʼякий. Морозити — обов'язково спочатку відварити, інакше після розморозки буде вʼязка маса.
Мокруха пурпурова їстівна чи отруйна?
Мокруха пурпурова: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у мокрухи пурпурової?
Яка ніжка у мокрухи пурпурової?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine