Дальдінія концентричнаDaldinia concentrica

Дальдінія концентрична (Daldinia concentrica) зовсім не схожа на звичайний гриб: у неї немає ні шапки, ні ніжки, ні пластинок. Це тверда кулька 2–8 см завбільшки, яка щільно сидить на мертвій гілці чи стовбурі, найчастіше ясена. Молода вона червонувато-бура, доросла чорна, ніби шматок вугілля або підгоріла булочка. У Британії її так і звуть: «тістечка короля Альфреда», а ще «кульки від судом» і «вугільний гриб». Це сумчастий гриб, близький не до звичних нам шапкових грибів, а до ксилярій і гіпоксилонів.

Як упізнати дальдінію? Розріжте або розламайте дорослу кульку: всередині видно чергування сріблясто-сірих і темних концентричних шарів, як річні кільця на зрізі дерева. Довго вважали, що кожне кільце відповідає сезону, але дослідження 2015 року показало, що всі шари утворюються протягом одного сезону, тож рахувати за ними роки не можна. Друга прикмета: дозрілі спори вистрілюють убік і лишають навколо кульки на деревині чорний наліт, ніби вугільний пил.

Чи росте вона в Україні? Схожі чорні кульки з кільцями всередині, дальдінії, трапляються по всій країні. Але коли німецький міколог Марк Штадлер з колегами у 2014 році переглянули рід, українські зразки з Харківщини, Донеччини і Криму виявилися іншими видами: дальдінією Чайлд (Daldinia childiae), Daldinia pyrenaica та Daldinia loculata. Справжня дальдінія концентрична тяжіє до м'якого атлантичного клімату Західної Європи, і в Україні її наявність сучасними дослідженнями не підтверджена. Є лише стара гербарна знахідка 1969 року з Трускавця, визначена ще до перегляду роду. Розрізнити ці види на око неможливо, для цього потрібні мікроскоп і хімічна реакція з лугом. Тож якщо ви знайшли таку кульку в українському лісі, найточніше буде сказати «дальдінія», а вид лишити науковцям.

Чи їстівна дальдінія? Ні, вона тверда, як деревне вугілля, і в їжу не годиться. Даних про отруйність немає, але й лікувальних властивостей у неї не доведено: незвичайні речовини з дальдіній вивчали тільки в лабораторії.

З чим її можна сплутати? Кремецмарія (Kretzschmaria deusta) теж чорна й крихка, наче обвуглена деревина, але це плоска хвиляста кірка без кілець усередині, і росте вона на коренях і основі живих лип, буків і дубів, де спричиняє гниль. Гіпоксилони значно дрібніші, лише кілька міліметрів, і всередині без шарів. Булгарія забруднююча чорна, але м'яка й гумова, як ґудзик, і бруднить пальці. Ексидія залозиста в мокру погоду перетворюється на чорне желе.

Назва пов'язана з англійською легендою IX століття: король Альфред, ховаючись від вікінгів, мав наглядати за коржами в хаті селянки, задумався і спалив їх. Носити дальдінію в кишені колись вважали засобом від судом, і в Лондонському музеї Горнімана зберігається такий оберіг на шворці, купований у 1912 році. А ще висушена дальдінія добре бере іскру від кресала і довго тліє, тож нею переносили вогонь. На неолітичному поселенні Ла-Драга в Каталонії, якому близько 7300 років, археологи знайшли запас таких кульок, ймовірно зібраних саме як трут. Всередині дальдінії живуть личинки молі Harpella forficella та інших комах.