Феофісція округлаPhaeophyscia orbicularis
Паспорт
- Гіменофор
- Гладкий
- Колір шапки
- Сірий
Неїстівний
Швидкі відповіді
Де шукати?
Коли з'являється?
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Сірий, Темно-коричневий, Чорний
- Форма шапки: Плоска
- Запах: Без запаху
Опис
Феофісція округла (Phaeophyscia orbicularis) — поширений в Україні епіфітний лишайник з родини фісцієвих, який росте на корі листяних дерев (особливо тополі, верби, ясена, клена), на дерев'яних огорожах, а також на бетонних та кам'яних стінах міст. Один з найпоширеніших «міських» лишайників — толерантний до помірного забруднення повітря, тому зустрічається навіть у центрах великих міст, де чутливіші лишайники не виживають.
Як і всі лишайники, це симбіотичний організм з гриба-мікобіонта (аскоміцет) і водорості-фотобіонта (зелена коковидна водорість). Сучасна систематика відносить його до царства Fungi через гриб-партнер. Талом виглядає як темно-сіра або сіро-коричнева розетка, що щільно прикріплюється до субстрату, з характерними дрібними «бородавочками» — соредіями для безстатевого розмноження.
Гриб неїстівний — лишайники цієї групи не вживаються ні людьми, ні тваринами. Велика екологічна цінність — індикатор помірно чистого повітря. У містах з критичним рівнем забруднення (SO₂, NOx) феофісція зникає однією з останніх серед «міських» лишайників, тож якщо вона є на дереві, повітря принаймні не критично забруднене.
Шапка
Талом має форму круглої розетки 2-8 см у діаметрі, з листоподібними лопатями 1-3 мм завширшки, що щільно прилягають до кори. Колір верхньої поверхні — темно-сірий, сіро-коричневий до майже чорного, з характерним матовим відтінком. Нижня поверхня темна, чорна, з пучками гіф (ризини), що прикріплюють лишайник до субстрату.
Гіменофор
Апотеції (статеві спорангії з аскоспорами) рідкісні в природі, темно-коричневі, 0,5-1,5 мм у діаметрі, у центрі розетки. Більшість розмноження — через соредії: дрібні білуваті або сірі «грудочки» з міцелію і водорості на поверхні талому, які легко відриваються і розносяться вітром.
Ніжка
Ніжки немає — лишайник кріпиться до субстрату всією нижньою поверхнею талому через ризини (гіфи-«коренці»).
М'якоть
Тканина талому щільна, шкірясто-хрящова, у сухому стані крихка, при змочуванні стає еластичною. Внутрішня структура шарувата: кора зверху, водорослевий шар, серцевина з гіф, нижня кора з ризинами.
Запах
Запах слабкий, специфічний «лишайниковий», ледь землистий або моховий. У звичайному сприйнятті — практично без запаху.
Знахідки читачів · 0
Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Чага
Inonotus obliquus
Подосфера подорожникова
Podosphaera plantaginis
Менегація продірявлена
Menegazzia terebrata
Аурикулярія вухоподібна
Auricularia auricula-judae
Клавуліна гребінчаста
Clavulina coralloides
Артоміцес коробчастий
Artomyces pyxidatus
Урнула кратероподібна
Urnula craterium
Тремела звивиста
Tremella mesenterica
Часті запитання
Це гриб у звичному розумінні?
Це лишайник — симбіотичний організм з гриба-мікобіонта і водорості-фотобіонта. Сучасна систематика відносить лишайники до царства Fungi (через гриб-партнер). Власне «грибом» в традиційному сенсі (з шапкою, ніжкою, для кошика) це не є.
Чи можна його їсти?
Ні. Лишайники роду Phaeophyscia не вживаються — поживної цінності для людини практично нема, плюс можливе накопичення важких металів і атмосферних забруднювачів з повітря міста, де вони ростуть.
Де він росте?
На корі листяних дерев — особливо тополі, верби, ясена, клена, липи. Також на дерев'яних огорожах, парканах, бетонних і кам'яних стінах будівель. Один з найпоширеніших «міських» лишайників — росте і в центрах міст.
У яких регіонах України?
По всій території України — у містах, селах, парках, на польових деревах. Толерантний до помірного забруднення повітря, тому виживає там, де чутливіші лишайники гинуть.
Коли його можна побачити?
Цілий рік — лишайники не плодоносять сезонно. Ростуть повільно (1-2 мм на рік), живуть десятиліттями. Особливо помітні в сирі дні, коли талом темнішає від вологи.
З чим його плутають?
З фісцією зірчастою (Physcia stellaris) — теж розеткоподібний лишайник, але світліший, сіро-блакитний. З гіпогімнією (Hypogymnia) — теж листуватий, але з роздутими, порожнистими всередині лопатями. З ксанторією (Xanthoria parietina) — яскраво-жовто-оранжева. Phaeophyscia — темно-сірий з матовою поверхнею.
Чому він важливий для екології?
Це біоіндикатор якості повітря. Лишайники відсутні у місцях з критичним рівнем забруднення SO₂ і азотистих оксидів. Феофісція округла толерантніша за більшість, але навіть вона зникає у промислових зонах. Якщо на тополі біля дороги є феофісція — повітря помірно чисте.
Чи їстівні взагалі бувають лишайники?
Так — у північних народів традиційно вживають «ісландський мох» (Cetraria islandica), «оленій ягель» (Cladonia rangiferina), деякі види Umbilicaria. Вони багаті на полісахариди, готують з тривалим вимочуванням для видалення гіркоти. Phaeophyscia до цієї групи не входить.
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine