Лакакрія ліловаLaccaria amethystina
Також відомий як: лаковиця бузкова, лаковиця лілова
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Серп. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Фіолетовий
- Розмір
- Дуже малий (<3 см)
- Запах
- Приємний
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс, Хвойний ліс
Коли з'являється?
Серп. — Лист.
Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Фіолетовий, Рожевий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Приємний
Опис
Лакарія лілова (Laccaria amethystina) — один з найменших і найкрасивіших їстівних грибів наших лісів. У свіжому вигляді весь гриб — шапка, пластинки, ніжка — глибокого аметистово-фіолетового кольору. Виглядає це настільки виразно, що знахідка лакарії серед моху чи опалого листя завжди привертає увагу: яскрава фіолетова пляма у похмурому осінньому пейзажі. На жаль, аметистовий колір тримається тільки у молодого вологого гриба — з висиханням і віком все стає сіро-бузковим, потім блідо-кремовим. Тому фотографи і збирачі цінують саме свіжі молоді екземпляри.
Це їстівний гриб, але кулінарна цінність невелика через малі розміри і тонкий м'якуш. У народних кухнях рідко використовується окремо — частіше як кольоровий і смаковий доповнювач у грибному асорті. Цінність переважно естетична і освітня: лакарія — добрий приклад мікоризного гриба з виразним пігментом, чудовий об'єкт для дитячих лісових прогулянок "вивчаємо лісові забарвлення". У сухому вигляді гриб дещо безбарвний і непримітний, тому сушити не варто.
В Україні поширений по всій лісовій зоні: у листяних, мішаних і хвойних лісах. Утворює мікоризу з дубом, буком, ялиною, березою. Любить вологі затінені ділянки з мохом, ущільнений підстил, узлісся. Сезон серпень-листопад, з піком у вересні-жовтні. Часто росте групами по 5-20 плодових тіл, особливо рясно — у вологу осінь у Карпатських букових лісах і поліських мішаних масивах.
Шапка
Шапка маленька: 1-4 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої з підгорнутим краєм, з часом стає випукло-розпростертою з невеликим горбком у центрі або вгнутою. Колір глибоко аметистово-фіолетовий, бузково-фіолетовий у свіжого вологого гриба. З висиханням і віком вицвітає до сіро-бузкового, далі — до блідо-кремового з фіолетовим відтінком. Поверхня шовковисто-матова, у вологу погоду — злегка волога.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор. Пластинки рідкі, товсті, прирослі або злегка низхідні по ніжці. Колір повторює тон шапки — глибокий аметистово-фіолетовий, з білуватим борошнистим нальотом (споровий пилок). Споровий порошок білий.
Ніжка
Ніжка 3-7 см заввишки, 0,3-0,6 см у товщину, тонка, циліндрична, часто вигнута. Колір фіолетовий, у тон з шапкою, поздовжньо-волокниста. У нижній частині — з білим міцеліальним пушком. Без кільця. М'якуш ніжки порожнистий у старого гриба.
М'якоть
М'якуш тонкий, бузково-фіолетовий, м'який. На зрізі кольору не змінює. Без вираженого смаку, ароматичний слабкий.
Запах
Слабкий приємний грибний, нейтральний. Смак м'який, без особливих нот. Не для виразних кулінарних страв — заради аромату гриб не збирають.
›Наукові синоніми (1)
Laccaria laccata var. amethystina (Cooke) Rea
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Геріцій гребінчастий
Hericium erinaceus
Лисичка бліда
Cantharellus pallens
Лисичка горбата
Cantharellula umbonata
Лисичка сіра
Cantharellus cinereus
Часті запитання
Чи безпечно її їсти?
Так, це їстівний гриб. Двійників серед отруйних з таким же насиченим фіолетовим кольором практично немає. Один поодинокий гриб або жменя у грибному асорті — повністю безпечно. Перевірка: всі частини (шапка, пластинки, ніжка) однаково фіолетові — це лакарія, не інший вид.
Як її правильно готувати?
У чистому вигляді — рідко: маленькі гриби з тонким м'якушем не дадуть сильного смаку. Найкраще — додавати у грибне асорті (з лисичками, опеньками, білими) для кольорового і смакового різноманіття. Можна смажити з вершками — фіолетовий колір розчиняється у теплі, але смакова нота лишається. Сушити не варто — гриб втрачає колір і аромат.
Чи можна давати дітям?
Так, з 4-5 років у малих кількостях. Більшу цінність становить як освітній об'єкт — покажіть дитині лакарію у лісі, поясніть, як гриб збирає пігменти з ґрунту. Не їсти просто так у лісі — гриби завжди готують перед тим, як давати дітям.
Де її шукати?
У листяних, мішаних і хвойних лісах — переважно під дубом, буком, ялиною, березою. Любить вологі затінені ділянки з мохом, ущільнений лісовий підстил, узлісся, схили лісових ярів. Утворює мікоризу. Часто росте групами по 5-20 плодових тіл — якщо знайшли одну, шукайте навколо.
У яких регіонах України трапляється?
По всій лісовій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, всі три лісостепові смуги. Особливо рясно у Карпатських букових лісах (Закарпаття, Львівщина) і поліських мішаних масивах. У степу — у байрачних лісах. Загалом поширений вид.
Коли її шукати?
Серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні. Любить вологу осінь з помірними температурами. У вологу погоду — насичений аметистовий колір; у суху — швидко вицвітає до блідо-сіро-бузкового. Витримує перші легкі заморозки.
З чим її плутають?
З рядівкою фіолетовою (Lepista nuda) — теж фіолетовий гриб, але значно більший (4-12 см у діаметрі), з низхідними фіолетовими пластинками і характерним фруктово-парфумерним ароматом. З павутинниками фіолетовими (Cortinarius violaceus) — теж фіолетові, але з павутинистою плівкою і коричневим споровим порошком. У лакарії — білий споровий і відсутність кільця або плівочки.
Як точно її впізнати?
Три ознаки разом: (1) маленький розмір 1-4 см; (2) аметистово-фіолетовий колір всіх частин (шапка, пластинки, ніжка); (3) ріст у вологому моховому підстилі під деревами. Якщо всі три збіглися — це Laccaria amethystina. Зробіть споровий відбиток — у лакарії він білий, що відрізняє її від коричневоспорових Cortinarius.
Лакакрія лілова їстівна чи отруйна?
Лакакрія лілова: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у лакакрії ліловою?
Яка ніжка у лакакрії ліловою?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine