Феофісція округлаPhaeophyscia orbicularis
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Неїстівний
- Сезон
- Січ. — Груд.
- Гіменофор
- Гладкий
- Колір шапки
- Сірий
- Розмір
- Малий (до 5 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Січ. — Груд.
Активні місяці: Січень, Лютий, Березень, Квітень, Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад, Грудень.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Сірий, Темно-коричневий, Чорний
- Форма шапки: Плоска
- Запах: Без запаху
Опис
Феофісція округла (Phaeophyscia orbicularis) — поширений в Україні епіфітний лишайник з родини фісцієвих, який росте на корі листяних дерев (особливо тополі, верби, ясена, клена), на дерев'яних огорожах, а також на бетонних та кам'яних стінах міст. Один з найпоширеніших «міських» лишайників — толерантний до помірного забруднення повітря, тому зустрічається навіть у центрах великих міст, де чутливіші лишайники не виживають.
Як і всі лишайники, це симбіотичний організм з гриба-мікобіонта (аскоміцет) і водорості-фотобіонта (зелена коковидна водорість). Сучасна систематика відносить його до царства Fungi через гриб-партнер. Талом виглядає як темно-сіра або сіро-коричнева розетка, що щільно прикріплюється до субстрату, з характерними дрібними «бородавочками» — соредіями для безстатевого розмноження.
Гриб неїстівний — лишайники цієї групи не вживаються ні людьми, ні тваринами. Велика екологічна цінність — індикатор помірно чистого повітря. У містах з критичним рівнем забруднення (SO₂, NOx) феофісція пропадає першою з «міських» лишайників, тому її присутність на дереві — добрий знак для якості повітря.
Шапка
Талом має форму круглої розетки 2-8 см у діаметрі, з листоподібними лопатями 1-3 мм завширшки, що щільно прилягають до кори. Колір верхньої поверхні — темно-сірий, сіро-коричневий до майже чорного, з характерним матовим відтінком. Нижня поверхня темна, чорна, з пучками гіф (ризини), що прикріплюють лишайник до субстрату.
Гіменофор
Апотеції (статеві спорангії з аскоспорами) рідкісні в природі, темно-коричневі, 0,5-1,5 мм у діаметрі, у центрі розетки. Більшість розмноження — через соредії: дрібні білуваті або сірі «грудочки» з міцелію і водорості на поверхні талому, які легко відриваються і розносяться вітром.
Ніжка
Ніжки немає — лишайник кріпиться до субстрату всією нижньою поверхнею талому через ризини (гіфи-«коренці»).
М'якоть
Тканина талому щільна, шкірясто-хрящова, у сухому стані крихка, при змочуванні стає еластичною. Внутрішня структура шарувата: кора зверху, водорослевий шар, серцевина з гіф, нижня кора з ризинами.
Запах
Запах слабкий, специфічний «лишайниковий», ледь землистий або моховий. У звичайному сприйнятті — практично без запаху.
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Геріцій гребінчастий
Hericium erinaceus
Лисичка бліда
Cantharellus pallens
Лисичка горбата
Cantharellula umbonata
Лисичка сіра
Cantharellus cinereus
Часті запитання
Це гриб у звичному розумінні?
Це лишайник — симбіотичний організм з гриба-мікобіонта і водорості-фотобіонта. Сучасна систематика відносить лишайники до царства Fungi (через гриб-партнер). Власне «грибом» в традиційному сенсі (з шапкою, ніжкою, для кошика) це не є.
Чи можна його їсти?
Ні. Лишайники роду Phaeophyscia не вживаються — поживної цінності для людини практично нема, плюс можливе накопичення важких металів і атмосферних забруднювачів з повітря міста, де вони ростуть.
Де він росте?
На корі листяних дерев — особливо тополі, верби, ясена, клена, липи. Також на дерев'яних огорожах, парканах, бетонних і кам'яних стінах будівель. Один з найпоширеніших «міських» лишайників — росте і в центрах міст.
У яких регіонах України?
По всій території України — у містах, селах, парках, на польових деревах. Толерантний до помірного забруднення повітря, тому виживає там, де чутливіші лишайники гинуть.
Коли його можна побачити?
Цілий рік — лишайники не плодоносять сезонно. Ростуть повільно (1-2 мм на рік), живуть десятиліттями. Особливо помітні в сирі дні, коли талом темнішає від вологи.
З чим його плутають?
З фісцією зірчастою (Physcia stellaris) — теж розеткоподібний лишайник, але світліший, сіро-блакитний. З гіпогімнією (Hypogymnia) — кущисто-лопатевий, не плоско-листоподібний. З ксанторією (Xanthoria parietina) — яскраво-жовто-оранжева. Phaeophyscia — темно-сірий з матовою поверхнею.
Чому він важливий для екології?
Це біоіндикатор якості повітря. Лишайники відсутні у місцях з критичним рівнем забруднення SO₂ і азотистих оксидів. Феофісція округла толерантніша за більшість, але навіть вона зникає у промислових зонах. Якщо на тополі біля дороги є феофісція — повітря помірно чисте.
Чи їстівні взагалі бувають лишайники?
Так — у північних народів традиційно вживають «ісландський мох» (Cetraria islandica), «оленій ягель» (Cladonia rangiferina), деякі види Umbilicaria. Вони багаті на полісахариди, готують з тривалим вимочуванням для видалення гіркоти. Phaeophyscia до цієї групи не входить.
Феофісція округла їстівна чи отруйна?
Який гіменофор у феофісції округлої?
Яка шапка у феофісції округлої?
Яка ніжка у феофісції округлої?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine