Панеолус метеликовийPanaeolus papilionaceus

Панеолус метеликовий (Panaeolus papilionaceus), його ще називають панеолом метеликовим чи панеолусом дзвоникуватим, це невеликий сіро-бурий гриб пасовищ, що росте на старому коров'ячому й кінському гною. Шапка в нього дзвоникоподібна й не розгортається, по краю звисають білі зубчики покривала, наче мереживо спідниці, а пластинки плямисті, сіро-чорні. Англійці так і звуть його «плямистопластинник у спідничці». Їстівним він не є.

Як упізнати панеолус метеликовий? Шапка 1,5–4 см, зрідка до 5 см, спершу яйцеподібна, потім дзвоникоподібна, сіро-бура, світло-бура чи сірувата, у суху погоду світлішає й часто розтріскується. По краю молодих шапок видно білі трикутні зубчики, але вони легко стираються, тож у старих грибів їх може не бути. Пластинки спершу сірі, потім плямисто-чорні, бо спори дозрівають ділянками, з білим краєм. Ніжка довга й тонка, 5–12 см заввишки й 2–4 мм завтовшки, кольору шапки чи світліша, вгорі ніби припорошена, порожниста й ламка, без кільця. Споровий порошок чорний.

Де росте панеолус метеликовий? На старому гною й угноєному ґрунті на пасовищах, луках і випасах, поодинці чи невеликими групами. В Україні його знаходили від Карпат і Полісся до степових заповідників і Криму, з травня до жовтня, хоча записів небагато, ймовірно, тому, що на нього мало хто звертає увагу. До Червоної книги України він не внесений.

Чи їстівний панеолус метеликовий і чи галюциногенний він? Їсти його не варто: він дрібний, тонкий і неїстівний. Лабораторні аналізи перевірених зразків псилоцибіну в ньому не знайшли, хоча кілька давніх повідомлень з інших країн таке стверджували, і вид може бути комплексом схожих видів. Тож надійних доказів, що він галюциногенний, немає. Головна небезпека в двійниках: у тій самій траві можуть рости гриби, що містять псилоцибін, а також смертельно отруйні. Якщо хтось з'їв невідомий дрібний гриб, одразу телефонуйте 103, навіть якщо людина почувається добре, і збережіть залишки гриба.

З чим його можна сплутати? Псилоциба напівланцетовидна має гостру «пипочку» на шапці, пластинки без плям і з бузково-чорним споровим порошком, без білих зубчиків по краю, і росте в траві, а не на гною. Деякі родичі, наприклад Panaeolus cinctulus, містять псилоцибін. Panaeolus semiovatus більший, з кільцем на ніжці. Panaeolina foenisecii росте на газонах, а не на гною, і має темно-бурий споровий порошок. Найнебезпечніший двійник, Conocybe rugosa, містить ті самі аматоксини, що й бліда поганка: це дрібний бурий гриб з кільцем на ніжці й іржаво-бурим споровим порошком, що росте на деревній трісці, клумбах і компості. Опеньок луговий, якого збирають на тих самих луках, має білий споровий порошок і росте колами в траві. Тож дрібні бурі гриби з пасовищ і газонів не збирайте.