Сироїжка синюватаRussula turci

Сироїжка синювата (Russula turci), її ще називають сироїжкою турецькою, їстівна, але в Україні її не збирають: вид занесено до Червоної книги України зі статусом «вразливий». Будь ласка, не збирайте її: сфотографуйте знахідку й залиште рости. Назва трохи збиває з пантелику, бо синього в цій фіолетовій сироїжці майже немає, і її легко переплутати на слух із сироїжкою синьо-зеленою, зовсім іншим видом.

Впізнати її можна лише за кількома ознаками разом. Шапка 3–8 см, фіолетова, бузкова чи винно-червона, у центрі темніша, але з віком центр вицвітає до брудно-рожевого чи жовтуватого, часом із жовтими плямами. Волога шапка трохи слизька, а підсохла стає матовою, наче припорошеною, особливо біля краю. Шкірка легко знімається. Пластинки спершу кремові, потім насичено вохристі, відбиток спор блідо-жовтий чи вохристий. Ніжка чисто біла, зрідка рожевувата. Головна прикмета схована внизу: основа ніжки пахне йодоформом, як стара аптека чи лікарняний антисептик. Запах буває слабким, тож довідники радять понюхати кілька грибів.

У Європі це звичайна сироїжка соснових борів, місцями її буває дуже багато. В Україні вона рідкісна й тримається гір та заходу: Карпати на Закарпатті й Івано-Франківщині (Карпатський біосферний заповідник, нацпарк «Гуцульщина»), Розточчя на Львівщині, західне Полісся на Рівненщині, околиці Кременця на Тернопільщині. Росте поодинці чи групами на ґрунті під сосною, ялиною та ялицею з липня до жовтня, найчастіше в серпні й вересні.

Чи можна її їсти? За європейськими довідниками так: смак у неї м'який, солодкуватий, хоча німецькі автори вважають гриб не надто смачним. Але для України питання не практичне, бо вид охороняється, а зникає він саме через збирання й вирубку лісу. Кулінарних порад тут не буде.

З чим її можна сплутати. Сироїжка вонюча теж винно-фіолетова, з вохристими пластинками й тих самих хвойних лісів, але пахне вареними крабами чи оселедцем усім грибом, а її ніжка від дотику повільно буріє. Сироїжка бугорчато-лазурова росте лише під сосною, шапка в неї блискуча, з горбиком у центрі, і йодоформом вона не пахне. Сироїжка синьо-зелена має білі, м'які, наче масляні пластинки, що гнуться, а не кришаться, і білий відбиток спор. Сироїжка чорно-пурпурова темна, майже чорна в центрі, з кремовими пластинками й білим відбитком.

Обережніше з пекучими фіолетовими сироїжками тих самих борів. Russula sardonia має лимонно-жовті пластинки й ніжку з бузковим чи винним відтінком, а Russula queletii росте під ялиною, її ніжка теж підфарбована, а запах нагадує агрусове варення. Обидві дуже пекучі, і їх вважають підозрілими: вони можуть засмутити шлунок. Якщо після грибів почалися нудота, блювання чи пронос, телефонуйте 103 і скажіть, що їли гриби.

У полі майже не відрізнити від сироїжки синюватої сироїжку аметистову (Russula amethystina), яка росте переважно під ялицею. Їх розділяє тільки мікроскоп, а Червона книга України вважає їх одним видом.