Гіменопелліс кореневийHymenopellis radicata

Гіменопелліс кореневий (Hymenopellis radicata), або удемансієла коренева, високий лісовий гриб із тонкою ніжкою, яка продовжується під землею довгим звуженим «коренем». Його половина нерідко схована в ґрунті: корінь тягнеться до похованої деревини чи коренів дерев. Тому гриб наче росте просто із землі. Шапка в нього слизька й зморшкувата, пластинки білі й рідкі, а кільця немає.

Як упізнати гіменопелліс кореневий? Шапка 3–10 см, зрідка до 12 см, спершу дзвоникова чи опукла, потім пласка з широким горбком. У вологу погоду вона слизька, у суху блискуча, і майже завжди радіально зморшкувата чи ямчаста, особливо біля центру. Колір дуже мінливий: блідо-сіро-бурий, бурий, вохристий, оливково-бурий, іноді майже білий. Пластинки білі чи кремові, широкі, товсті, рідкі, прирослі зубцем, у старих грибів часто з бурим краєм. Споровий порошок білий. Ніжка над землею 8–20 см заввишки й 0,3–1 см завтовшки, вгорі біла, донизу бура, поздовжньо борозниста, часто скручена, щільна, без кільця й без жодного покривала. Над коренем вона трохи розширена, а сам корінь під землею знову світлий. Щоб побачити головну прикмету, гриб треба обережно викопати, а не зрізати. М'якоть тонка, біла, у шапці м'яка, у ніжці волокниста й жорстка. Запах невиразний чи ледь фруктовий.

Де росте гіменопелліс кореневий? Розкладає поховану мертву деревину й корені дерев, переважно листяних, особливо бука й дуба, зрідка трапляється й під хвойними. Росте в листяних лісах і старих парках, поодинці чи по кілька. В Україні він поширений від Карпат і Волині до Харківщини, Черкащини й Криму. Плодові тіла з'являються з кінця травня по жовтень, найчастіше з червня по серпень, раніше, ніж у Британії. До Червоної книги не внесений.

Чи їстівний гіменопелліс кореневий? Умовно їстівний, 4-ї категорії: в Україні їдять лише шапки після 15 хвилин відварювання, бо ніжки жорсткі. Цінності він не має, і росте зазвичай поодинці, тож збирати його мало сенсу. Отруєнь ним ми не знайшли. Псилоцибіну в ньому теж не описано, у списках псилоцибінових грибів його немає.

З чим його можна сплутати? Плютей бурий теж має буру шапку й світлі пластинки, але вони вільні, з віком рожевіють, споровий порошок рожевий, і росте він на деревині, без кореня. Удемансієла слизиста, його родичка, теж слизька з білими рідкими пластинками, але вона біла, напівпрозора, з кільцем і росте на мертвих стовбурах бука, а не з землі. Поза каталогом найчастіше плутають з Megacollybia platyphylla: у неї товща ніжка, яка не йде глибоко в землю, а біля основи білі шнури грибниці. Xerula pudens має суху оксамитову шапку й буру оксамитову ніжку. Пам'ятайте, що бурі гриби з землі бувають і смертельно отруйними, тож без упевненості не збирайте.