Родотус пальчастийRhodotus palmatus

Родотус пальчастий (Rhodotus palmatus) один із найгарніших і найрідкісніших грибів на мертвій деревині. Його шапка персиково-рожева чи абрикосова, драглиста й пружна, а поверхню вкриває сітка світліших жилок, схожа на лінії долоні, звідси й назва palmatus, «долонеподібний». Молоді гриби ще й «плачуть»: на ніжці виступають помаранчево-червоні краплі. У переліку рідкісних видів Київської області він записаний як родот пальчастий.

Як упізнати родотус пальчастий? Шапка 3–8 см, зрідка до 10 см, спершу майже куляста, потім опукла з підгорнутим краєм і врешті майже пласка. Поверхня липка, гумова, із сіткою жилок і ямок, хоча на старих шапках сітка може зникати. Пластинки рожевуваті, світліші за шапку, прирослі. Ніжка коротка, 1–5 см, часто вигнута й зміщена вбік, бо гриб росте з боку колоди й загинається догори, біла чи рожевувата, у білих волоконцях. Споровий порошок блідо-рожевий чи кремовий. Смак гіркий.

Де росте родотус пальчастий? На недавно мертвій деревині листяних дерев: повалених стовбурах, пнях і колодах, найчастіше в'яза, рідше ясена, гіркокаштана та інших порід, у тінистих вологих лісах, часто біля річок і струмків. В Україні це рідкісна знахідка: його відомо з Пущі-Водиці під Києвом, правобережного Полісся, Гомільшанських лісів на Харківщині, де його знайшли на дубі, Сумщини й Закарпаття. Плодові тіла з'являються з кінця літа до зими. До Червоної книги України він не внесений, але входить до регіонального списку Київської області, а в Європі має статус вразливого виду.

Чи їстівний родотус? Ні: він гіркий і гумовий. Отруєнь ним ми не знайшли, але через рідкість його й так не варто зривати. Краще сфотографувати й, якщо можна, повідомити про знахідку мікологам.

З чим його можна сплутати? Опеньок зимовий теж росте на мертвій деревині в холодні місяці й має липку помаранчеву шапку, але вона гладенька, без сітки, а ніжка оксамитова, темна донизу, і росте він щільними пучками з білим споровим порошком. Гливи, зокрема глива звичайна, мають сірі, бурі чи кремові шапки без сітки й пластинки, що збігають на ніжку. Глива рожева теж рожева, але це культивований гриб з магазинів, з тонкими шапками-віялами. В'язова глива біла чи кремова, суха й гладка.

Довгий час родотус був рідкісним, але в 1970-х роках, коли голландська хвороба в'язів знищила мільйони дерев, мертвої в'язової деревини стало вдосталь, і гриб помітно поширився. Тепер, коли старих в'язів меншає, він знову рідшає. Ще одна цікава деталь: в Угорщині з 2005 року за його збирання штрафують. Ботаніки довго не знали, куди його віднести, і перекладали з роду в рід, доки в 1926 році для нього не створили окремий рід Rhodotus.