Рядовка плямистаTricholoma pessundatum

Рядовка плямиста (Tricholoma pessundatum), її ще називають червоно-коричневою, отруйна: після неї бувають нудота, блювання й пронос. Їсти її не можна ні свіжою, ні відвареною. Підступність у тому, що вона дуже схожа на їстівні бурі рядовки, тополеву й коричневу, і трапляється саме тим грибникам, які шукають їх.

Чи можна її відварити? Ні. У Швеції її спершу вважали їстівною, потім «їстівною після відварювання», а після кількох отруєнь наприкінці 1930‑х шведські довідники перевели її в отруйні. Жодне з відомих нам джерел не каже, що відварювання робить її безпечною.

Яка бура рядовка отруйна. Якщо коротко, то бура слизька рядовка під сосною, з темними цятками на шапці й без кільця на ніжці. Шапка 5–15 см, спершу опукла з підгорнутим краєм, потім плоска, гладенька, у вологу погоду слизька й блискуча. Колір червоно-бурий або жовто-бурий, край світліший, сірувато-рожевий і без рубчиків. На шапці часто видно дрібні темні плями, ніби від висохлих крапель, звідси й назва. Буває, що плям немає, тож їхня відсутність нічого не доводить. Пластинки білі чи кремові, густі, біля ніжки з виїмкою, на старих грибах з іржаво-бурими плямами. Ніжка біла, без кільця, від дотику поволі буріє. Пахне борошном.

Як відрізнити рядовку плямисту від тополевої. Дивіться на дерево. Рядовка тополева росте лише під тополями й осиками: на берегах річок, у лісосмугах і парках, часто великими колами. Плямиста росте під соснами, рідше під ялиною чи ялицею, на піщаному ґрунті. Обидві слизькі, бурі зі світлішим краєм і пахнуть борошном, тож без дерева поряд розрізнити їх майже неможливо. Якщо поруч немає тополі чи осики, бурих слизьких рядовок краще не брати зовсім.

Як відрізнити її від рядовки коричневої та інших. Рядовка коричнева теж росте під сосною, але шапка в неї суха, матова, тонко волокниста чи дрібно луската і слизькою не буває. Рядовка луската має суху шапку, кошлату від лусочок, з волохатим краєм, і росте під ялиною. У рядовки опенькоподібної на ніжці пухнасте кільце, а під ним оранжево-руді пояски. Рядовка величезна справді велетень: шапка до 25 см, товста ніжка, у молодості з повстистим кільцем, а м'якоть на зрізі рожевіє. Є ще кілька бурих рядовок без окремої картки в нас. У Tricholoma albobrunneum верхівка ніжки різко відмежована білою смугою, T. ustale росте під буком і буріє на зламі, а в T. fulvum м'якоть ніжки жовта. Певно розрізняти їх у лісі під силу хіба фахівцю.

Де і коли росте. Утворює мікоризу з сосною, рідше з ялиною та ялицею, у хвойних і мішаних лісах на бідних піщаних ґрунтах, групами. Сезон з кінця серпня до листопада, найбільше у вересні й жовтні. У Скандинавії вона звичайна, а в Польщі, Німеччині, Нідерландах і Англії вважається рідкісною. В Україні її знають переважно за старими гербарними зборами з соснових лісів Київщини (Пуща-Водиця, Голосіїв, Дарниця), а також з Одещини, Херсонщини й Полтавщини. Свіжих підтверджених знахідок мало: вона або справді рідкісна, або її просто не відрізняють від інших бурих рядовок.

Що робити, якщо Ви її з'їли. Симптоми зазвичай починаються за кілька годин: нудота, блювання, біль у животі, пронос, іноді пітливість і прискорене серцебиття. Розлад може тривати кілька днів. Телефонуйте 103, скажіть, що їли лісові гриби, і збережіть рештки грибів, очистки чи фото. Насторожитись треба, якщо блювання й пронос почались через 6 годин і пізніше: це вже не схоже на рядовку, так починається отруєння блідою поганкою чи іншим грибом з аманітинами, який міг потрапити в кошик. Тоді телефонуйте 103 негайно, навіть якщо згодом полегшає.